Катеринівська сільська рада

Кіровоградська область, Кропивницький район

Що потрібно знати при укладенні колективного договору

Дата: 21.04.2023 10:07
Кількість переглядів: 142

Що потрібно знати при укладенні колективного договору

Фото без опису

Колективний договір, який включає локальні норми щодо використання праці й відтворення робочої сили, є важливою юридичною основою для укладення індивідуальних трудових договорів між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

В укладенні колективного договору не менше, ніж працівники, повинен бути зацікавлений власник або уповноважена ним особа, оскільки існує безпосередній зв'язок між стимулами праці і соціальними резервами виробництва. Що оптимальніше локальні правові норми, то більшою мірою колективний договір сприятиме ефективному господарюванню і стимулюватиме виробництво. Проявляючи турботу про себе, працівники тим самим роблять значний внесок у розвиток виробництва, підвищення його ефективності.

Але інтереси найманих працівників і власника, їх погляди на одні й ті ж питання не в усьому і не завжди збігаються. Працівники зацікавлені насамперед у високому рівні оплати праці, встановленні додаткових пільг, гарантій, створенні належних умов праці, скороченні тривалості робочого часу, а підприємець – в одержанні високих прибутків, підвищенні ефективності виробництва при менших витратах і конкурентоспроможності підприємства. Звідси і суперечності, спори, конфлікти.

Однак спільність інтересів є позитивною основою для розробки і укладення колективного договору як юридичного документа, яким встановлюються загальні зобов'язання сторін, що відповідають чинному законодавству України.

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими як для власника, так і для найманих працівників. Тому під час укладення колективного договору та внесення до нього змін постає чимало питань, які розглядаються в цій статті.

Щодо обов'язковості укладення колективного договору

Законом «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 3356-XII), який визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів, передбачено укладення колективних договорів, угод на добровільній основі, що відповідає нормам конвенцій Міжнародної організації праці «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів»«Про сприяння колективним переговорам», ратифікованих Україною.

Водночас згідно із частиною сьомою ст. 65 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями, за текстом – Господарський кодекс) на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Проте відповідно до ст. 4 цього Кодексу колективний договір не регулює трудові відносини, а визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У зв'язку з цим у листі Мінпраці «Щодо обов'язковості укладення колективного договору на підприємстві та відповідальності за його відсутність» від 07.04.2006 р. № 2411/0/14-06/18 зазначено, що при вирішенні питання стосовно доцільності укладення колективного договору потрібно враховувати те, що лише достатньо повний і змістовний колективний договір може забезпечити стабільні відносини між працівниками і роботодавцями, чітко визначаючи права та обов'язки сторін, стати надійною правовою основою для створення належних умов праці, в тому числі її оплати. В колективному договорі мають бути враховані особливості діяльності певного підприємства для використання його можливостей і ресурсів в інтересах працівників, розвитку виробництва.

Потреба в укладенні колективного договору зумовлена також тим, що він має включати нормативні положення, щодо яких в актах законодавства міститься пряме визначення про обов'язковість закріплення цих положень в колективному договорі. Так, приміром, відповідно до ст. 15 Закону «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 108/95-ВР) шляхом переговорів і на умовах, визначених колективним договором, повинні встановлюватися форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом. Подібні вимоги містяться в законах «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII (у редакції Закону України від 21.11.2002 р. № 229-IV), «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (зі змінами та доповненнями, за текстом – Закон № 504/96-ВР) та інших законодавчих актах.

Отже, колективний договір, укладений з дотриманням чинного законодавства і урахуванням реальних можливостей підприємства, сприятиме стабільності, високопродуктивній діяльності підприємства, створенню надійної основи для соціального захисту працівників, запобіганню трудовим конфліктам, соціальній напруженості в колективі.

Підприємства, на яких потрібно укладати колективний договір

Згідно зі ст. 11 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (за текстом – КЗпП) і ст. 2 Закону № 3356-XII колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності незалежно від форм власності та господарювання, які використовують найману працю та мають права юридичної особи. Під найманою працею слід розуміти виконання працівником роботи за певну винагороду, що обумовлена трудовим договором або контрактом на підприємствах будь-якої форми власності: державних, орендних, колективних, в кооперативних організаціях, акціонерних товариствах, фермерських господарствах, на колективних сільськогосподарських підприємствах тощо.

Крім того, колективний договір укладається на підприємствах, які здійснюють науково-дослідну діяльність або займаються комерцією з метою одержання прибутку, а також в бюджетних та громадських організаціях, які використовують найману працю. Суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи, які не мають статусу юридичної особи, не зобов'язані укладати колективний договір з найманими працівниками.

На новоствореному підприємстві колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, якщо не передбачено його реєстрації.

Колективний договір також може укладатися в структурних підрозділах підприємств (цехах, відділах, лабораторіях, секторах тощо) як додаток до загального колективного договору підприємства, положення якого регулюють лише окремі питання соціально-економічних і трудових відносин у підрозділі, та враховувати фінансові, економічні, організаційні і матеріальні можливості цих підрозділів для встановлення працівникам додаткових соціальних пільг з урахуванням специфіки роботи конкретного підрозділу в межах його компетенції.

Відповідно до ст. 9 Закону № 3356-XII та ст. 18 КЗпП положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Крім того, усі працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором власником або уповноваженим ним органом.

Сторони укладення колективного договору

Сторони укладення колективного договору залежать від форми власності підприємства. Якщо власність державна, колективний договір укладається на основі генеральної та галузевих угод.

Сторонами генеральної угоди виступають професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та власники або уповноважені ними органи, які об'єдналися також для ведення таких переговорів.* На сьогодні в Україні більшість найманих працівників зайнято в державному секторі економіки, тому інтереси власника при укладенні генеральної угоди представляє Кабінет Міністрів України.

Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників або інші представницькі організації роботодавців. На підприємствах державної власності інтереси власника представляють міністерства і відомства, інтереси працівників –галузеві об'єднання профспілок.

Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної виконавчої влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони створені та мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

За наявності на галузевому


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень